| Не було більше ліпшого неба, |
| не було більше ліпшого сонця. |
| Не було вже ніколи такого нормального світу, |
| який був тоді, коли він був ше малий. |
| Життя йому відрізало крила, |
| брехати і мовчати навчило. |
| Життя його мозґами крутило, як хтіло, |
| і скоро він був вже не він. |
| Заклеєними вухами слухав, |
| не свої мав приклеєні руки. |
| Сліпими не своїми очима дивився про себе не своє кіно. |
| В кіно нічо не можна міняти, |
| ту правду не можливо не знати. |
| І вже йому не хтілося спати, |
| бо снилися кимось придумані сни. |
| А рідні сни засипало снігом… |
| Той поїзд треба було спинити. |
| І то єдине, шо він сам міг зробити: |
| з метою зупинити той поїзд |
| ногами пішов на залізну дорогу, ліг спати і вмер. |
| Ліг спати і вмер… |