| А знаєш, що мене, друже, дістало?
|
| Що мої тексти давно не веселі
|
| Що піді мною горять п'єдестали
|
| I я забив на нескорені скелі…
|
| А знаєш, що мені, друже по горло
|
| Набридло, — так це обрана мною самотність
|
| Яку я ніс величаво і гордо
|
| Тобі весь час одягаючи в творчість,
|
| А знаєш, що мене, друже спіймало?
|
| Моя мета всіх змінити навколо
|
| І я змінив і доволі не мало…
|
| Але звичайно лиш себе самого,
|
| А знаєш, що мені друже до болю
|
| Зараз потрібно, щоб душу зашити?
|
| Так! |
| Знуву ділити слова ці з тобою!
|
| І не вмирати життя, а прожити!
|
| І щоб назавтра зі мною не сталось
|
| Я буду бити руками постійно
|
| На очах напівпустого залу —
|
| Свою бетонну невидиму стіну!
|
| І щоб назавтра зі мною не снилось, —
|
| Хай які бурі зривають вітрила!
|
| У мене знову моя супер-сила, —
|
| Слово, мова, правда, рими!
|
| Слово, мова, правда, рими!
|
| Моє слово! |
| Моя мова! |
| Моя правда! |
| Мої рими!
|
| Слово, мова, правда, рими!
|
| Моє слово! |
| Моя мова! |
| Моя правда! |
| Мої рими!
|
| Слово, мова, правда, рими!
|
| Слово, мова, правда, рими!
|
| Слово, мова, правда, рими!
|
| Слово, мова, правда, рими!
|
| А знаєш, що, друже, варто овацій, —
|
| Напевно тільки лишитись собою!
|
| А із новацій, напевно, — нова ціль!
|
| І не лишати свою долю — долі
|
| А знаєш, що, друже, варто поваги
|
| Напевно, — сила світити для когось,
|
| А знаєш, що друже варто уваги, —
|
| Можливо світло і є нашим Богом,
|
| А знаєш, що, друже, рухає нами?
|
| Відсутність руху до нас перемоги,
|
| А знаєш, щоби махнути крилами
|
| Все ж таки треба побігти до того,
|
| А не стояти і думати та є
|
| Моя дорога, чи варто повернутись до миски…
|
| А знаєш, друже, вогонь не вертає
|
| На спалене місце! |